https://holodomor-hrec.com/model/recens2.js

1if (!model.recens) model.recens = [];
2model.recens[2]={};
3model.recens[2].p0="Розпорядженням міського голови від 19 лютого 2016 р. у столиці України з’явилась вулиця Джеймса Мейса. Ім’я американського історика, політолога, дослідника Голодомору добре відоме українцям, адже назву для вулиці було обрано після громадського обговорення на сайті міської ради.";
4
5model.recens[2].p1 = [    
6    "Книга «Джеймс Мейс. Україна: матеріалізація привидів» побачила світ у київському видавництві «Кліо». Видана державним коштом у рамках програми «Українська книга». Упорядником виступила дружина науковця Наталя Дзюбенко-Мейс. Вона ж є автором передмови «Дорога правди і болю».",
7    "Презентація книги відбулася восени 2016 р. у Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору». Дзюбенко-Мейс під час презентації зауважила, що все головне в житті її чоловіка сталося після його смерті, зокрема й музей-меморіал, Інститут національної пам'яті, про створення якого він мріяв і в якому залюбки працював би; зрештою – акція «Свічка у вікні» на пошану жертв Голодомору, ініціатором якої був саме Мейс.",
8    "Доцільно бодай побіжно розповісти про самого Джеймса Ернеста Мейса, обставини життєвого і творчого шляху, які привели його до теми Голодомору, а потім і в саму Україну. Народився науковець 1953 р. у штаті Оклахома. Він був нащадком племені черокі, яке американський уряд депортував, змусивши пройти «дорогою сліз», що в результаті призвело до смерті сотень індіанців, у тому числі й від голоду. Навчаючись в університеті Мічигану, Мейс під впливом професора Романа Шпорлюка вирішив досліджувати історію України, зокрема проблеми націонал-комунізму 1920–1930-х рр. Тоді ж дослідник упритул наблизився до вивчення найбільшої трагедії українського народу. Саме він на міжнародній конференції з Голокосту та геноциду (Тель-Авів, 1982 р.) вперше кваліфікував штучний голод в Україні як вид геноциду, метою якого було «знищення української нації як політичного фактора та суспільного організму».",
9    "Згодом Мейс працював асистентом Роберта Конквеста в роботі над відомою книгою «Жнива скорботи», для якої надав усі зібрані на той час наукові матеріали, статистику, а також власну напрацьовану концепцію. Пізніше Мейс працював виконавчим директором Комісії Президента і Конгресу США з вивчення причин і наслідків Великого голоду 1932–1933 рр. в Україні. Комісія збирала й розшифровувала свідчення очевидців Голодомору, формувала значний корпус док

9ументальних і джерельних матеріалів, що були згодом опубліковані у праці «Великий голод в Україні 1932–1933 років» під редакцією Станіслава Кульчицького."
10];
11
12model.recens[2].p2 = [                
13    "До України Мейс уперше приїхав у 1990 р., взявши участь у становленні Національного університету «Києво-Могилянська академія» (КМА), а також таких організацій, як «Меморіал» та «Асоціація дослідників голодоморів в Україні». Живучи в Києві, він працював науковим співробітником Інституту політичних та національних відносин Національної академії наук України та професором політології в Києво-Могилянській Академії.",
14    "На рубежі тисячоліть Мейс став повноправним учасником українського політичного і культурного життя, чого домагався майже з перших днів свого перебування в Києві. Події в Україні дослідник розглядав насамперед під кутом творення громадянського суспільства. Як відзначала журналістка Лариса Івшина: «Побудова суспільства вільної людини – лейтмотив його інтелектуальних пошуків […], його історичні ретроспективи спрямовані не в минуле, а в майбутнє». Окрім іншого, Мейс відомий тим, що  поставив усім українцям, незалежно від того, належали вони до «еліти» чи перебували на соціальному дні, тяжкий діагноз. Він назвав українське суспільство постгеноцидним, тим самим пояснюючи тодішній (і багато в чому теперішній) жахливий моральний та матеріальний стан соціуму. Виведення України з «постгеноцидності», із «зачарованого кола» – єдина нагально необхідна програма реформ для народу й держави, яку автор окреслює у своїх статтях.",
15    "У рецензованій книзі представлено більшість праць Мейса, написаних упродовж тринадцяти років його постійного перебування в Україні. Статті зібрані з численних часописів, інтерв’ю, публічних виступів, рукописів, які свого часу пробиралися у світ не без проблем, адже їх часто нещадно скорочували та редагували. У видання не увійшли праці Мейса, надруковані в часописах США, Канади, Австралії та Західної Європи. За словами упорядниці, статті Мейса «без сумніву набирають ваги програмних документів для політиків і тих, хто прагне створити справжнє громадянське суспільство в Україні».",
16    "У статтях, поданих у рецензованому виданні, Мейс провів ґрунтовний аналіз причин невдач українських національно-визвольних змагань першої половини ХХ ст., розкрив страхітливу механіку сталінської тоталітарної системи. Автор, як яскравий науковець, обстоює істину про штучність та антиукраїнську спрямованість одного із найбільших геноцидів в історії людства, документально підтверджує нерозривний зв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім України. Цей зв’язок, на думку автора, характеризується прагненням до державної незалежності та соціального прогресу. У статтях Мейса чути голоси поколінь українців, що розповідають як нищилася їхня нація, держава та культура.",
17    "У книзі читаємо думки людини, яка дуже глибоко вивчила помилки українських політиків початку ХХ ст: поразку українських національно-визвольних змагань 1917–1921 рр., «романтизм лівих вождів, що не змогли \"вийти з червоного трамваю\" на зупинці \"державність\". А наступною \"станцією\" буÐ

17»Ð¸ Соловки, Гулаг, \"розстріляне відродження\" й мільйонні українські жертви». ",    
18];
19
20model.recens[2].p3 = [                
21    "У збірці також уміщено статті, в яких на основі величезної фактологічної бази, автор роздумує над больовими точками нинішнього часу: становленням громадянського суспільства, економічними, політичними, культурними, освітніми проблемами.",
22    "Деякі статті та виступи Мейса, презентовані у виданні, друкуються вперше. Зокрема «Російські та українські політичні культури: подібності та відмінності» (виступ на російсько-українській конференції журналу «Політична думка», 1999 р.), «Звіт про роботу Українського народного інституту дослідження геноциду» (1995 р.), «Українська мова, як пісня складена Господом…», «Юридичні аспекти Голодомору», «Українське культурне відродження та більшовицький вандалізм», «Іван Драч в історії нової України», «Про сердитих українців» (1993 р.), «З думкою про майбутню Україну» (1994 р.), «Політичні еліти в Україні: відомі та невідомі» (1998 р.), «Комплекс піраміди» (1996 р.).",
23    "На особливу увагу заслуговує стаття «Юридичні аспекти Голодомору», яка є виступом Мейса у Києві на міжнародній науковій конференції «Три голодомори в Україні у ХХ столітті: погляд із сьогодення» (листопад 2002 р.). У роботі форуму взяли участь провідні науковці України, США, Канади. «Демографічні наслідки та правова оцінка голодоморів» – таку назву мала секція, якою керував Мейс. Варто відзначити, що учасники конференції ухвалили звернення до органів державної влади України щодо визнання Голодомору 1932–1933 рр. актом геноциду українського народу. На початку виступу автор розмірковує про поняття «геноцид», його історію та тлумачення в різних юридичних практиках. На основі наведеної інформації Мейс задає два запитання: чи відбулося на українських теренах часткове знищення українського «національного зразка та насадження зразка панівної нації» і чи сталінська влада здійснювала страшні злочини саме з метою такої заміни? Як відповідь на ці запитання автор наводить три офіційні радянські документи того періоду: постанову політбюро ЦК КП(б)У про заходи з посилення хлібозаготівлі від 18 листопада 1932 р., постанову ЦК ВКП(б) і РНК СРСР про хлібозаготівлі в Україні від 14 грудня 1932 р. та постанову ЦК ВКП(б) від 24 січня 1933 р. «Я вважаю, що ці три доÐ

23ºÑƒÐ¼ÐµÐ½Ñ‚и повинні стояти у будь-якому підручнику з історії України модерного світу, про них має знати кожен громадянин цієї країни», – наголошував Мейс.",
24    "Про непрості часи для дослідження проблем Голодомору в середині 1990-х рр. ідеться у статті «Звіт про роботу Українського народного інституту дослідження геноциду». Зокрема, автор згадує про значні бюрократичні проблеми, з якими він зіткнувся, працюючи на посаді директора Інституту дослідження геноциду. «Хто платитиме податки з неіснуючих зарплат, і хто їх оформлятиме? За які гроші виходитимуть у світ підготовлені рукописи?» – риторично запитував Мейс у делегатів Української всесвітньої координаційної ради (спілка українських громадських організацій)."
25];
26
27model.recens[2].p4 = [            
28    "Цікавою також видається вперше опублікована (на основі рукопису) стаття Мейса «З думкою про майбутню Україну», в якій автор аналізує погляди відомого українського історика Івана Лисяка-Рудницького на розвиток національної ідеї в підрадянській Україні. «Без сумніву його творчість можна визначити як науковий подвиг», – писав Мейс. З огляду на те, що Лисяк-Рудницький майже не писав про Україну сталінського періоду (адже фактично в цей період української суспільно-політичної думки не було), Мейс звертає увагу на праці, присвячені післясталінському періоду. Автор особливо виділив статтю Лисяка-Рудницького «Україна в еволюції радянської системи» (1963 р.).",
29    "Неабияк актуальною на сьогодні є стаття «Українська мова, як пісня складена Господом…»,  в якій автор зачіпає дражливе мовне питання. Тут Мейс висловлює доволі не популярну нині, але все ж слушну думку: «Самим гаслом \"злагоди\", показною толерантністю нічого не вирішиш. Іноді добра сварка, свідоме визнання наявних проблем краща, ніж поганий мир». Приниження української мови в радянські часи було однією з причин виникнення серед українців комплексу меншовартості (\"держстраху\"). Під тиском русифікації в Україні зникають неповторні місцеві діалекти, а \"суржикізація\" опановує ледь не всю країну.",
30    "Епілогом до видання виступила стаття професора Кульчицького «Він мав мужність пізнати і розповісти правду про український Голодомор». У післямові автор характеризує діяльність української діаспори США в справі розгортання інформаційної кампанії про трагедію українців 1932–1933 рр. Дослідник порівнює Голодомор з іншими сталінськими «скелетами у шафі» – пактом Молотова-Рібентропа, «катинською справою». Також згадує свою особисту зустріч із Мейсом у 1990 р. Саме тоді американський дослідник прибув у Київ із комп’ютерною версією підготовленого ним тритомника свідчень колишніх громадян СРСР про Голодомор, що згодом був опублікований у Ð

30’ашингтоні. Варто відзначити, що лише 2008 р. ця збірка вийшла українською мовою. Епілог завершується слушною заувагою автора: «У 1988–1991 рр. тема Голодомору пробуджувала суспільство від політичної летаргії, впливала на розгортання національно-визвольного руху. Безумовно, вона перетворювала багатьох комуністів на суверен-комуністів, які заборонили цю партію 1991 р.». Автор епілогу був присутній і на презентації збірника праць Мейса. Тоді він зазначив, що саме завдяки американському дослідникові Голодомору про цей страшний злочин тоталітарного режиму дізнався світ. Можливо, до 85-х роковин Голодомору (2018 р.) таки вдасться переконати ООН визнати його фактом геноциду українського народу.",
31    "Варто пригадати, що у 2008 р. зусиллями бібліотеки газети «День» опубліковане перше в Україні видання основних праць американського історика. У збірці було представлено майже весь творчий доробок Мейса у часописі «День», а також деякі статті із інших українських видань. Звісно, в обох виданнях (2008 р. та 2016 р.) є статті, які повторюються («Трагедія, що назріває», «Свічка у вікні», «Любити Оклахому» та ін.), проте таких насправді зовсім не багато. Важливим нововведенням, порівняно із виданням 2008 р., є покажчик імен, що безсумнівно полегшить роботу дослідникам як теми Голодомору, так і діяльності самого Мейса.",
32    "Загалом у книзі вміщено 63 статті, доповіді, публічні виступи, інтерв’ю Мейса. Книга «Джеймс Мейс. Україна: матеріалізація привидів» є цікавою як для дослідників, так і для усіх тих, хто цікавиться історією України ХХ ст."
33];